Казенне село Іванівка засноване у 20-х роках XIX століття (1820 р.) вихідцями із Рубанівської волості, сіл Білозерки, Великої і Малої Лепетихи, Шульгівки та інших. Переселенців у неозорі безводні степи привабили незаймані родючі землі та наявність природної водойми — балки.
Першими поселенцями були Іван Іващенко, Іван Братищенко та Іван Черепаха, що почали селитися навколо балки Конджагали (Калги). З 1829 року у складі Рубанівської волості Дніпровського повіту Таврійської губернії. В 1864 р. в Іванівці налічувалося 270 дворів і мешкало 956 осіб чоловічої та 1012 жіночої статі. Діяла православна церква.
У 1956 році Іванівку віднесено до категорії селищ міського типу.
У 1933 році в Іванівці була відкрита лікарня на 20 ліжок, а в 1941 році були відкриті лікарні в селах Агаймани та Благодатне.
До 1940 року повністю було ліквідовано неграмотність. В районі працювало 45 шкіл. Під час проведення укрупнення сільськогосподарських районів у період з 30 грудня 1962 року по 4 січня 1965 року Іванівський район був реформований у Нижньосірогозький, після чого з карти взагалі зникло 67 сільських населених пунктів. Після тієї територіальної реформи залишилося близько 25 сіл. Зараз чотирнадцяти сільським та одній селищній радам підпорядковано 28 населених пунктів.
12 червня 1963 р. в Іванівці було відкрите училище механізації сільського господарства № 15 (з 2003 року — професійний аграрний ліцей).
